Практичний психолог

Шульського НВК

Кібалка Олена Андріївна

Стаж роботи: 30 років загальний, психолог - 9 років.

Головна мета психологічної служби Шульського НВК є психологічний супровід підвищення якості освіти шляхом упровадження ефективних традиційних та інноваційних освітніх технологій.

Основні задачі:

  • психологічна просвіта педагогічного колективу, учнів, батьків щодо вікових особливостей дітей;
  • консультативно-методична допомога всім учасникам начально-виховного процесу з питань виховання підлітків, створення сприятливих умов для їх розвитку.

Адаптація учнів 1 класу

Спостереження і спілкування з учителем, дітьми, батьками.

Індивідуальне спілкування з батьками щодо успішної адаптації дітей до навчання.

В Шульській філії проведено свято для дітей позбавлених батьківського піклування та усиновлених . В закладі 5 учнів   з прийомних сімей.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати  наступні  правила:

1.Поводьтеся так, щоб учні     відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому     стимулюйте їхню активність.

2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3. Дотримуйтеся  доброзичливого  тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкульт хвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

8. Будьте привітними.

9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

 

13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

 Рекомендації вчителям першокласників.

1. Враховуйте вікові особливості дитини, її рухову активність;

2. Хваліть учня за найменші досягнення;

3. Дозволяйте учню самостійно оцінювати свою поведінку.

4. Створюйте ситуацію успіху.

5. Не наполягайте на відповідь біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність.

6. Давайте можливість дітям виплеснути енергію.

7. Надавайте можливість учням висловлювати свої думки.

Подолання наслідків насильства в сім”ї.

Психологічні обличчя домашнього насильства.

  Раніше нам здавалося, що так званих благополучних сімей у нас, у країні розвинутого соціалізму, значно більше, ніж сімей алкоголіків, нероб і просто неосвідчених людей з брутальної поведінкою, яким притаманнє насильство щодо жінок і дітей. Ми змалку засвоювали істину про те, що “сварок з сім”ї не виносять”, а це означало повне замовчування тих трагедій, які розгорталися за зачиненими дверима.

   Отже домашнє насильство, його психологічні особливості.

Розглянемо дві складові взаємин між чоловіком і жінкою, дівчиною та хлопцем – кохання і силу. Він слушно підкреслює, що світле почуття любові, кохання має і темну сторону – ненавість, а в сили теж своя темна сторона – насильство.

  Як розпізнати насильство? Зокрема домашнє, звідки воно береться , як подолати наслідки?  Домашнє насильство є досить поширеною формою існування великої кількості сімей. Поряд з побиттям, приниженням, брудні лайки, виявляється притаманні агресору і такі вислови “Я вас навчу,” Я вас годую, ви повинні роботи як я хочу”.

Ми знаємо про фізичні наслідки насильства – синці, каліцтво, смерть.

 Психологічні наслідки домашнього насильства:

-         життя жертв в постійному страху;

-         катастрофічно занижена самооцінка жертв насильства;

-         життя в повному обмежені свободи;

-         прийняття дитиною насильницької моделі існування сім”ї як норми.

Що ж властиве домашньому насильству?

  Розглянемо типову ситуацію фізичного насильства. Це часто-густо побиття, знущання на очах у дітей. Це можливе сексуальне насильство – примус до сексу, жорстоке поводження. Можливе психологічне насильство, об”єктом нерідко стає жінка, у 75% випадків домашнього насильства стають діти.

Співбесіда з учнями, приклади з життя.

 

(Діти діляться своїми враженнями від почутого).

Фізичні вправи, які сприяють зменшенню почуття гніву.

 

Протистресове дихання.

  Повільно виконуйте глибокий вдих через ніс; на піку вдиху затримайте дихання; після цього зробіть через ніс видих, якомога поівльніше. Це заспокійливе дихання. Спробуйте уявити, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви частково позбавляєтеся від стресового напруження.

 

Ізометричні вправи.

 Зіпріться руками на стіну і штовхайте, поки не мине відчуття збудження, поки фізично ви можете штовхати.

 

Вихід гніву через крик.

 Якщо є змога знайдіть усамітнене місце і кричіть. Кричати необхідно стільки, наскільки вистачить повітря в легенях, доки не забракне сил. (можна кричати в подушку, або картонну коробку, заповнену папером)

Можна використати інші розумні способи звільнення від гніву: рвати газету, тупати ногами, писати на папері всі слова, які хочеться висловити у гніві, малювати тощо.

 Якщо ви вірите в силу свого розуму, що ваше внутрішнє “Я” має відповідь про те, що робити, то прислухайтеся що вам говорить внутрішній голос. Спитайте себе : “Що мені потрібно зробити, аби бути спокійним?”

 

 

Робота з батьками

 

“ Швидка допомога батькам”

 

Бесіда   “Вчити дитину вчитися”.

 

    В Сухомлинський підкреслював , що головне завдання полягає в тому, щоб навчити  дитину вчитися , сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим  інструментом, на думку  відомого вченого є п”ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю; читати і писати.

     “Хіба школяр не вміє вчитися?  Дитина ходить до школи, готує уроки” – дивуються батьки. Виходить що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

     Успішне навчання школярів тісно пов”язане з організацією робочого місця. Дитина повинна відібрати все необхідне для навчання, правильно розташувати навчальне приладдя, підтримувати порядок на робочому місці. Це допомагає уникнути різних подразників, зосередити сили на роботу.

 Не скупіться на похвалу, заохочуйте найменші прояви самостійності.

    Якщо дитині важко передбачити послідовність виконання роботи, батьки можуть використати прийом “роби як я”, якби я б робила, то спочатку...

      Уміння вчитися включає в себе і навички  умілого користування підручником. Дитина повинна швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є використання закладки.

    Обов”язковою умовою повноцінного навчання є формування у школярів уміння контролювати виконану роботу. Здійснюється двома видами – це самоконтроль та конкретний спосіб контролю з боку дорослих.

     Таким чином, ми розглянули найважливіші уміння, які складають основу уміння вчитися. Формуються вони не лише прямим шляхом, але й опосередкованим.

       Опосередковані засоби впливу – це , насамперед, особистісно – орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичливості, радості спільної праці. Якщо в сім”ї  склалися такі стосунки – дитина не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

        Народна мудрість говорить: “Хто думає, той і розум має” тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: “Чому ти так думаєш?”, “Ти впевнений?”. Не скупіться на похвалу, помічайте в дитині найменші успіхи в навчанні. Дитині так потрібна ваша підтримка.

 

 

Бесіда “Допомога може бути різною”

 

    Батьки, які практично одразу надають дітям повну самостійність у приготуванні уроків, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей.

  Що ж слід робити з батьками, а чого не слід робити у процесі спільного приготування уроків? Як привчити дитину до виконання домашніх завдань? Це питання, до якого ми з вами повертаємося знову і знову.

1.     Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини.  Джерело світла має бути спереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів.

2.     Уточніть розпорядок дня, визначте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки. Щоб дитина відпочила від занять, але не втомилася від домашніх розваг та ігор з товаришами.

3.     Сплануйте з дитиною послідовність приготування уроків і спробуй заздалегідь визначити, скільки часу їй знадобиться для виконання кожного завдання. Спершу виконати  невелике завдання, яке подобається дитині, потім – найскладніше. Творчі роботи краще виконати на закінчення – її не варто обмежувати в часі.

4.     Контролюйте виконання наміченого разом із дитиною плану роботи. Підвищена розсіяність уваги природна для багатьох дітей. Навички роботи, придбані в перші роки навчання, залишаються на все життя. Найголовніше, дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а не граються, їдять, малюють.

5.     Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулася з нездоланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю. Навчання – це праця, воно вимагає зусиль і напруження. Дитина повинна вчитися самостійно, якщо є труднощі для неї нездоланні, обов”язково допоможіть! Інакше досвід неуспіху може закріпитися, дитина перестає вірити в свої сили, стає пасивною, безініціативною. Але треба відрізняти коли дитина зловживає вашою допомогою і звертається через будь – яку дрібницю. Ви можете поставити умови: “Я можу відповісти тільки на два твої питання, або два складніші питання ми розглянемо разом”.

6.     Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа ставить перед дитиною серйозні вимоги, завдання дорослого – “бути поруч”, радіти її успіхам і переживати її невдачі та труднощі.

7.     Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте переробляти погано виконану роботу. Виконання роботи повторно сприймається дитиною як нудна справа. Вона відбиває охоту вчитися, позбавляє віру в свої сили.

8.     Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна буде згодом замінити своєю присутністю. Потім сидіти з дитиною не впродовж усього часу виконання домашнього завдання, а лише кілька хвилин.

 

Практичне заняття з батьками

“Які ви батьки?”

Тест.

  Чи часто ми замислюємося над тим, наскільки ми хороші батьки для своїх дітей і чи справляємося з нашими обов”язками вихователів?

Отже, які ми батьки?

 Перевір себе, відповівши на запитання: так, ні, іноді.

  За кожну позитивну відповідь нарахуйте собі 2 бали, за відповідь “іноді” –1,

  за негативну –0.

-         Чи стежите ви за статтями в журналах, програмах телебачення та радіо на тему виховання? Чи читаєте час від часу книги на цю тему?

-         Ваша дитина вчинила провину. Чи замислюєтеся ви в такому разі, що її поведінка може бути результатом вашого виховання?

-         Чи одностайні ви з вашим чоловіком (дружиною) у вихованні дітей?

-         Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймете ви її, якщо навіть при цьому справа буде затримуватися, а то й зовсім зупиниться?

-         Чи використовуєте ви форму заборони або наказу тільки тоді, коли це дійсно необхідно?

-         Чи вважаєте ви, що послідовність є одним із основних педагогічних принципів?

-         Чи усвідомлюєте ви, що середовище, яке оточує дитину, на неї істотно впливає?

-         Чи визнаєте ви, що спорт і фізкультура мають велике значення для гармонійного розвитку дитини?

-         Чи зумієте ви не наказати, а попросити про що-небудь свою дитину?

-         Чи неприємно вам “відмогтися” від дитини фразою на зразок: “У мене немає часу”, “Почекай поки я закінчу роботу”.

Менше ніж 6 балів – не гаючи часу братися до підвищення своєї освіти в цій галузі.

Від 7 до 14 балів – ви не робите великих помилок, але варто замислитися. А почати можна з того, що найближчий вихідний цілком присвятити дитині. І, будьте певні, діти вас цілком за це винагородять.

Більше як 15 балів: ви цілком справляєтеся зі своїми батьківськими обов”язками, однак чи не вдається ще дещо трішки поліпшити?